Шарпантьє Te Deum, H. 146

Шарпантьє створив свій великий поліфонічний мотет Te Deum ре мажор, H. 146 між 1688 і 1698 роками, під час перебування в єзуїтській церкві Сен-Луї в Парижі, де він був музичним керівником. Твір написано для групи солістів, хору та інструментального супроводу. Шарпантьє є автором шести постановок Te Deum, хоча збереглися лише чотири з них. Інструментальний вступ, складений у формі рондо, передує першому куплету на чолі з бас-солістом. Поступово долучаються хор та інші солісти. Шарпантьє, очевидно, мав намір оркеструвати твір відповідно до традиційної екзегези латинського тексту. Таким чином, у першій частині (хвала Богу, небесний вимір) переважає хор, а в другій частині (христологічна частина, світський вимір) окремі солісти. Композиція написана для п’яти солістів (SSATB) і хору (SATB) у супроводі інструментального ансамблю з 2 флейт або блокфлейт, 2 гобоїв, 2 труб, литавр, 2 скрипок (2 скрипки для басового соло «Te deum laudamus»), 2 альтів і basso continuo. Після повторного відкриття твору в 1953 році Карлом де Нісом, інструментальну прелюдію було обрано музичною темою, яка передувала трансляціям Європейської мовної спілки. Після понад шістдесяти років використання, особливо перед пісенним конкурсом Євробачення, прелюдія в аранжуванні та постановці Луїса Мартіні та Гая Ламберта стала найвідомішим твором Шарпентьє.