Берліоз Grande funebre et triomphale symphonie, ор. 15

Велика похоронна та тріумфальна симфонія (Grande symphonie funebre et triomphale) ор. 15 — це четверта й остання симфонія Берліоза, вперше виконана в 1840 році в Парижі. Уряд Франції замовив роботи для святкування десятої річниці Липневої революції. Берліоз мало симпатизував режиму, але оплата була дуже високою, тому він її взяв. Замість того, щоб використовувати його традиційний підхід, твір являє собою повернення до попереднього добетховенського стилю в традиції монументальної французької публічної церемоніальної музики, спираючись на незакінчені твори. Спочатку виконана для духового оркестру з 200 маршируючих виконавців, твір став повним успіхом. Берліоз переглянув партитуру в січні 1842 року, додавши необов’язкову партію для струнних і фінальний хор до тексту Антоні Дешама. Ріхард Вагнер відвідав виконання цієї нової версії в Salle Vivienne 1 лютого 1842 року. 5 лютого він сказав Роберту Шуману, що вважає уривки в останній частині симфонії Берліоза такими «величними та піднесеними, що їх неможливо перевершити.